Голосник

Вандруючы на сандецкій конец світа

Лелюхівскы Горы. Мож іх реклямувати як «сандецкы Бєщады», хоц з Бєщадами не мают нич спільне. Але як уж мате дост гурмы люди на полонинах, а Низкій Бескід тіж уж Вам ся не здає спокійный, то прошу сердечні в Лелюхівскы Горы.

Єст то невеликє гірскє пасмо, якє находит ся на полудне од Мушыны. З трьох стран заперат Лелюхівскы Горы словацка границя. Подля ріжных фізичноґеоґрафічных клясифікаций єст то найбарже полудньова част Сандецкого Бескіду, хоц на давнійшых мапах представляно іх як фраґмент словацкых Черхівскых Гір. По правді то Лелюхівскы Горы можут быти і окремом гірском ґрупом. Так ци інакше, барже інтересуюче єст тото, же єст то краіна, котрой іщы не залила туристична інфраструктура. Пасмо Зимного, Дубного і Крачоника (бо і так ся го называт) перетинают лем два туристичны шлякы: жолтый – з Мушыны до Войковой, та синій – з Поворозника до Лелюхова. Оба стрічают ся докладні на самым верху горы Дубне. На обшыри тых гір находят ся лем три давны лемківскы села (Лелюхів, Дубне і Войкова), котры просят, жебы до них зазрити і предовшыткым одвидіти деревяны церкви. Неє гев колиб, неє аґротуристичных хыж, неє склепів. Якбы ґлобалізация затримала ся на тым пасмі.

Села Дубне і Лелюхів сут о тілько барже інтересуючы, же Русинів прожываючых в тых околицях называно Угринами, а то з той причыны, же так в языку, як і місцевій культурі мож было ся досмотрити мадярскых влиянь.

Днес Дубне то маленькє село, в котрым жыє около 40 люди в парунадцетьох хыжах. На горі над хыжами достойні презентує ся церков св. Михала Архангела. Черкіт потока, поляны і стары плоты, што одділяют поля од себе.

Лелюхів, тот зо співанкы Старого Доброго Супружества, перетворил ся в надграничну торговицю. Палаты полны ярин, мяса, сырів, а тіж і кытайского облечыня і ґратя. Што другє авто на словацкых таблицях. Языкы ся гев мішают – Полякы з Лелюхова гандлюют з Русинами з Руской Волі по другій стороні границі. А медже нима іщы прібує діяти зо своім гандльом ромска меншына. Мож повісти, же в Лелюхові можна обсервувати малу мішанину культур.

А як ся вандрує по Лелюхівскых Горах? Коротко і лісом. Чловек сам мусит привыкнути до ограниченых пейзажів. Не іздит там ниякій публичный транспорт і з той причыны або мусиме поіхати там своім автом, або автостопом. Можеме тіж зачати вандрівку з Мушыны, котра єст найбільшым лоґістичным центром реґіону. Як уж было повіджене, в Лелюхівскых Горах неє ниякой колибы, зато конечні на вандрівку возте зо собом булкы з котлетом, термос з гарбатом і на хвильку одпочнийте од світа на тым сандецкым кінци світа!

Шеруй.

О авторі

Jakub Zygmunt

Лях зо Санча. Ґеолоґ, але на штоден робит в інчых професиях. Знат 5 языків, але на ЛЕМ.фм хоснує лем два з них. Любит вандрувати, неконечні там, де вшыткы люблят.

Коментарі