Вмер Петро Лизанець – вызначный гунґаролоґ русиньского походжіня

Як інформовав портал Kárpáti igaz szó в суботу 8-го авґуста 2026-го року у віці 96 років вмер Петро Лизанець – професор лінґвістікы, вызначный гунґаролоґ русиньского походжіня.

Народив ся Петро Лизанець 2-го юла 1930-го року в селі Ізвор, днесь Родниковка на Підкарпатю, як другый із пятеро дітей в родині сельского ґазды. Од 1944-го року штудовав на ґімназії в Берегові, котру закінчів в році 1948.

Хотів іти слідами отця – быти сельскым ґаздом, але якраз втогды почала ся колектівізація, од родины забрали вшытко: землю, статок і серсамы, і за ґаздованя мусив забыти. Того самого року пішов на україньску філолоґію на недавно створену Ужгородьску державну універзіту, яку закінчів з одзначіньом в році 1953.

Далше была ашпірантура, кандідатьска робота на тему Українські говірки Затисся Виноградівського району Закарпатської області, пак в році 1966 быв выбраный за ведучого Катедры мадярьской філолофії, котрым быв аж до року 2015.

В році 1971 із дізертаційов на тему Угорські запозичення в українських говорах Закарпаття. Угорсько–українські міжмовні контакти здобыв ступень доктора філолоґії. О рік уже быв професором. Быв деканом Філолоґічной факулты Ужгородьской державной універзіты (рр. 1977–1984). В році 1988 став  директором-основательом Центра гунґаролоґії. В роках 1992 аж 2003 опубліковав Атлас угорських говорів Закарпаття в трьох томах.

В році 1995 быв удостоєный тітулом Заслуженый діятель наукы і технікы Україны. Быв лектором в Естонії, Мадярьску, Російскій федерації. Редаґовав першу збірку мадярьскых народных балад на Україні, і першу антолоґію мадярьской літературы Підкарпатя.

Тот русиньскый вченый быв дослідником україньско-мадярьскых меджіязыковых контактів і мадярьской діалектолоґії. У 1976-ім році быв выбраный за честного члена Мадярьского языкознательского общества, о десять років пізніше нагородженый быв за значны здобыткы в досліджіню мадярьской діалектолоґії Медайлов Чюрі Балінта.

Іщі штудентом, маючі добры знаня латиньского, Лизанець занимав ся перекладом ґраматікы Лучкая, што стало ся темов його діпломовой роботы, а по веце як 30-ох роках выдав їй фототіпный оріґінал (Grammatica slavo-ruthena. Budae, Typis Reg. Universitatis Pestiensis, 1830), і переклад по україньскы, із приданым словарьом і пояснінями, што зробило книжку доступнов шырокому кругу читателів.

Петро Лизанець поважовав за важне навернутя історічных назв сел Підкарпатской Руси, котры были змінены (українізованы) комуністічным режімом по анексії і перетворіню краю на область Україны. Подля Лизанця переіменованя, зроблены з мотівів ідеолоґії, у векшыні припадів суть фалшывы, і з боку філолоґії неґрамотны.

Од року 1991 по 2008-ый рік професорови Лизанцьови великыма трудами і клопотами подарило ся вернути історічны назвы 68 населеным пунктам Закарпатьской области Україны, котры суть населены переважно Мадярами. Але не подарило ся му вернути ани історічну назву свого родного села, а далшых – нашых сел. Вічная память!

Фото: Kárpáti igaz szó.