Як ся зробила „хыба“

Кедь ся у фебруарі 2022-го року перевернув світ горі ногами вдяка російскій інвазії, часть представителів русиньского руху в Северній Америці лобовала за то, жебы русиньскый рух, конкретно Світовый конґрес Русинів, теперь не тискав на свої, оправданы підкреслюю, пожадавкы, быти вызнаным народом на Україні.

Арґументовало ся тым, же теперь на то є не є добрый час. Бо іде война. Бо теперь іншы пріоріты. А могли бы сьме продовжовати. Про мене дакус шокуюче. Поясню чом.

По перше, як кебы початком войны счезли вшыткы несправедливости, котры за веце як тридцять мірных років Україна робила Русинам. Як кебы счезло вшытко топтаня по Русинах, вшытка діскредітація, котру робили Русинам, вшытко переслідованя Русинів. Лем зато, бо теперь є атакована Україна. І зато, же хтось атакує Україну, мы маєме зречі ся властных прав.

По друге, шокуюча про мене была і наівность дакотрых представителів, же кедь Україна выграть, а буде прямити до Европской унії, сама од себе вызнать Русинів, і вшытко буде порішено. Мы лем теперь маєме быти тихо.

Блудом є і перше, і друге тверджіня. Што до першого тверджіня, Русины тым, же лем далше продовжують у своїх пожадавках, в тім, што хотять понад тридцять років, нияк не шкодять Україні у войні, а нияк не помагають аґресорови – Росії. Лем далше стоять на своїх прозіціях, докінця ясно высловили ся ку цілій сітуації односно войны.

Так само бы сьме Україні нияк у войні не помогли, кебы сьме теперь были тихо, а нияк тым ани не зробили шкоду Росії. Тым, же будеме тихо, можеме пошкодити так акурат самы собі, бо як ся бісідує, німій дітині ани властна матірь не розуміє. А тото властно дотулять ся вже і другого тверджіня.

Ніт, честованы, нич ся не порішыть само од себе, лем так, кедь Русины будуть тихо. Не існує такый приклад з історії, не існує такый перецеденс, на котрый бы сьме ся могли одкликати, жебы потвердити, же як будеме тихо як мышкы, бо война, пак нас оцінять і дадуть нам нашы права. Прикладів якраз опачных існує много.

Тым, же будеме тихо, можеме пошкодити так акурат самы собі, бо як ся бісідує, німій дітині ани властна матірь не розуміє.

Спор внутрі конґресу наконець подарило ся якось порішыти, і дішло до порозуміня. Но то не значіть, же не суть такы представителі, котры нашы намагы в часі войны і далше беруть за „хыбу“.

Лемже проти їх пересвідчіня стоять факты. І то факты, котры суть тверды. Зробме курту рекапітуалцію  резултатів „хыбных“ кроків Світового конґресу Русинів лем за послідній піврок.

На писмо, котре было загнане втогдышньому словацькому премєрови Едуардови Геґерови, а до відома наприклад і Урсулі вон дер Леєн, предсидателька Европской комісії одповіла, а вдяка ній подарило ся зорґанізовати стрічу з Венеційсков комісійов, котра в тім часі якраз аналізовала україньскый меншыновый закон, а так само далшы условії, котры меншыны на Україні мають.

Комісія рекомендовала конґресу, жебы із своїма проблемами звернув ся прямо до Рады Европы, котрой Венеційска комісія є підпорядкованым орґаном.

На писмо конґресу прямо зареаґовав высокый комісарь Орґанізації про безпечность і співпрацу в Европі про народностны меншыны Каірат Абдрахманов. Тот запропоновав далшу пряму стрічу його команды з предстаивтелями конґресу, жебы тоту справу рішыти далше.

Правда, непрямо, але предці лем пришла одповідь і на писмо, котре ішло до Шарлса Мішела, головы Европской рады. З того місця не написали жадны конкретны пропозіції, но ґарантують, же права меншын мають і будуть мати на Україні в мерьку.

Підкреслюю, же жадна з іншітуцій, з котров было дотеперь комуніковано, не крітіковала Русинів за то, же в часі войны звертають ся з таков проблемов до них. Кажда із споминаных інштітуцій або особ не рішыть права меншын через оптіку войны, але через оптіку того, же то суть основны цінности Европы, котры мусять быти дотримованы.

Нихто Русинів зато, же звернули ся писмами до тых інштітуцій, не обвинив із жадного сепаратізму, нихто ся не звідав, чом теперь, а каждый намагав ся дати меріторічну одповідь, в ліпшім припаді і пропозіцію на далше рішіня.

А никому ани не треба было поясньовати, ці Русины суть Русины, або карпатьскы Русины, або ці сьме не знам хто. Каждый ословленый акцептовав то, як ся называме, і што жадаме. Точка.

Самособов, мы не знаме, якы будуть реалны резултаты тых намаг, но уж теперь є то порушаня цілой нашой справы допереду о стовкы кілометрів в поріваню з дакілько роками назад, коли ся лем стояло. І так без огляду на то, кілько намаг то іщі буде стояти, кілько пути буде треба перейти, днесь ясно знаме, же ся не зробила хыба. Хыбов бы, наопак, было мовчати.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: iStock.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА