Закінчыня шкільного рока з Руском Бурсом

Дня 30. червця 2015 р. Стоваришыня Руска Бурса в Ґорлицях орґанізувало офіцийне закінчыня шкільного рока для діти і молодежы, якы вчат ся лемкіского языка. То циклічна імпреза, маюча ціль інтеґрацию школярів з ріжных сел Лемковины, як тіж нагороду за працу, вложену во вчыня ся лемківского языка як додаткового предмету. Треба бы припомнути, же ученикы, котры запишут ся на тоты занятя, мусят пак обовязково брати в них участ. Так як на інчых предметах, єст провіряна присутніст, котра рахує ся до загальной сумы присутности, а оціна з лемківского рахує ся до середньой на свідоцтві. Ученикы, так як на інчых предметах, вчат ся чытати, писати, але тіж познают історию, культуру і літературу. Оціну можут достати з іспытів, домашніх задач, як тіж з одповіди. Як видно, то не легка задача, але напевно великє выріжніня. Ци стрічаме ся вшыткы в Рускій Бурсі, ци даде выізджаме, все лучыме забаву з едукацийом. Школярі, через забаву, вчат ся на тых стрічах не лем істориі і языка, але тіж познают культуру інчых наций і етнічных ґруп.

Того рока в бурсяній імпрезі взяли участ три учытелькы зо своіма учениками: п. Варавара Дуць – школы в Ґладышові, Устю Рускым і ІІ ліцей в Ґорлицях, п. Галина Малецка – І ліцей Ґорлиці, та п. Мирослава Дубец, яка веде лемківскій в школі в Санкові і в ґорлицкій “пятці”. Разом з родичами было тіж парох учеників, котры наштоден вчат ся в ганчівскій і высівскій школах. Вшыткых участників было разом 51 осіб.

Того рока закінчыня шкільного рока празднували сме в Кольбушові, де головном атракцийом было звиджаня і варштатовы занятя в тамтышнім Музею Народной Культуры. Кольбушівскій музей то велика обшыр, бо аж 30 гектарів, і більше як 80 експонатів. В просторах скансену находят ся зааранжуваны села з XIX і XX віків. Презентуют они культуру лясовяків і ряшовяків, котры жыли колиси на обшыри пілнічной части теперішнього підкарпатского воєвідства. Посеред малой і велькой деревяной архітектуры мож найти такы объєкты як: хыжы, стайні, кучы, курникы, стодолы, млины, вітракы, кузні, оліярні, гончарні і будинкы публичного ужытку, такы як школа, корчма, реміза, або костелы. Вшытко остало представлене в натуральным для себе середовиску – так, як то было колиси, жебы як найліпше оддавало дух тамтых часів і жытя товдышніх мешканців. Окрем самого звиджаня, діти в ґрупах брали участ в варштатах.

Для наймолодшых были варштаты названы «Зеренеце», на котрых діти вчыли ся робити характерны для тамтышнього реґіону прозякы, котры мож зрівнати до лемківской адзимкы, з том ріжницьом, же кісто выраблят ся з маслянком. Найфайнійша, очывидні, была сама деґустация. Малюхы заідали ся так, же аж ім ся уха трясли і ани думали, жебы поділити ся своіма выпіками зо старшыма колеґами і колежанками.

Молодіж і діти зо старшых кляс мали варштаты з гончарства. Цілий процес вырабляня горців од початку до кінця был реалізуваний іх власныма руками, з чого возникли прекрасны працы: дзбаночкы, мисочкы, фіґуркы звірят і вельо інчых. По закінченых працах, сіли сме вшыткы при огниску, де при звуках гармошкы весело сме співали.

Треба признати, же проґрам музею был барз добрі достосуваний до віковых ґруп. Так тоты наймолодшы, як і старшы, были заінтересуваны тым, што бесідуют проводникы і не было видно на іх лицях знуджыня.

В поворотній, дост далекій, дорозі, гуморы дальше вшыткым дописували. Іхал дорогами розспіваний і розсміяний автобус. І нам, як опікунам, тішыли ся ґамбочкы, бо задоволены діти то і усатисфакцийонуваны учытелі. Як бесідує сама молодіж – для них найважнійша в тым вшыткым є можніст перебываня разом, бесідуваня по лемківскы і почутя, же хоц сут даяк ріжны, але з тым – вынятковы.

Запрашаме до обізріня ґалериі знимок авторства Ярка Мазура.