Богдан Ґамбаль был чловеком великого формату. Мал велику вражливіст, емпатию і вычутя. Был дочыста залюбленый в Лемковині, в єй языку, культурі, істориі і традициях. Посвятил єй вшыткы своі таланты, енерґію і серце. Был тіж конесером і знавцьом культуры і штукы загалом.
Был аніматором сильной спілпрацы медже Русинами вшыткых держав. Доціненый Русинами Словациі Ордером Адольфа Добряньского в лютым/фебруарі текучого рока. Был тіж почестным членом Общества ім. Александра Духновича в Пряшові. Вельолітній ведучый Руской Бурсы і шефредактор лем.фм вмер пізным вечером 2. липця/юлия 2020 рока, по короткій, тяжкій і рідко стрічаній невролоґічній хвороті, якой етіолоґія в тым примірі докінця не была здіяґнозувана. Більше як тримісячна борба з хворотом в надзвычайных обставинах епідеміі не принеслa успішного результату, мимо заанґажуваня родины, близкых, приятелів. Не пришло чудо, на котре з цілых сил вшыткы ждали, кєд же дохторі не давали бодай абы-якой надіі.
Перша лемківска молодіст
Богдан Ґамбаль вродил ся 26. лютого/фебруара 1965 рока в Польковицях, на Нижнім Шлеску, на заході Польщы. Його родичы походили з сел Одырне і Чарна на Лемковині. Хоц выховал ся на Чужыні і гын скінчыл школы, то од все фурт тягло го в Горы. В 1985 році, коли скінчыл Автомобільне Технікум в Ліґници, а пак пришол до Кракова студиювати на Высшій Педаґоґічній Школі (WSP) технічне выхованя. Замешкал в академіку в студентскым кампусі і одраз заанґажувал ся в жытя студентского середовиска, якє стрічало ся при грекокатолицкій парохіі і в домівці УСКТ при улици Дітля 19. В тым же середовиску выразні зарисовувал ся домінуючый лемківскій характер, а Богдана зачали звати «Молодый» (бо пришол до середовиска молодый Лемко). Як споминают го ровесникы, крас бесідувал по лемківскы і знал будувати товарискє жытя, в якым были м.ін. прогулькы на Лемковину. О рік зрезиґнувал зо студий на ВПШ і зачыал студиі на етноґрафіі Ягайлоньского Університету. Окрем него, на році было іщы двоє Лемків і од 1987 рока зачали іздити на дослідничы таборы. Того самого рока заанґажувал ся в два лемківскы проєкты (словно- музычный спектакль о выселіню; опрацуваня польско-лемківского словника фінансуваного з Комітету Науковых Досліджынь (поль. Komitet Badań Naukowych, KBN). Оба проєкты вела проф. Олена Дуць-Файфер, яка особливо в тамтым часі барз стисло спілпарцувала і ідеово влияла на Богдана. Так в 1988 р. разом з ґрупом студентів, посеред котрых был і Богдан Ґамбаль, взяли участ в орґанізацийным комітеті і зобраню в Білянці, рыхтуючым VI Лемківску Ватру в Бортным. Уж товды были сильны пробы перенятя Ватры діячами УСКТ. Але тота стріча позволила втримати Ватру в лемківскых руках іщы пару років. Подіі звязаны з наступныма Ватрами і конечно перенятьом той подіі Украінцями лемківского походжыня одтиснули в поглядах і діянях Богдана Ґамбаля сильну задру, сильно влияючы на його діяня і політику пізнійшых періодів. В «Голосі Ватры» з 1988 явила ся його перша публикация в формі 2 вершів. Взял тіж участ в основательным зобраню Стоваришыня Лемків. В 1991 р. зачал докторантскы студиі на етноґрафіі ЯУ. Під опіком проф. Анны Замбжыцкой працувал над темом праздників і празднувая на Лемковині. Студиі тоты перервал (не знатя докінця, што было причыном, ци смерт промоторкы в 1993 р., ци конечніст зачати заробкову роботу). В наступных роках глядат тіж ріжных документів, інтересувал ся м. ін. справом Явожна.
Руска Бурса
Єдном з найбарже втігаючых го справ была справа Руской Бурсы. Вельо раз стрічал ся з бурсаком, Петром Феціцом з Кракова. Отримал од него вельо цінных відомости, однашол передвоєнный статут і спомины посліднього настоятеля Бурсы, Романа Максимовича. В червци/юнію 1991 рока заініциювал стрічу, на котрій зас покликано до жытя Стоваришыня «Руска Бурса» в Ґорлицях. Был думкодавцьом ідеі реактивувати Стоваришыня з ориґінальным статутом сперед войны. В роках 1993-1995, 2001-2015 і 2019-2020 был на функциі ведучого общества. Разом з проф. Дуць-Файфер координувал процес одзыскуваня будунку і ділянкы давной Руской Бурсы. При чысленных стрічах з урядниками, отримал спертя і полномічництво інчых лемківскых орґанізаций та вызначних діячів як Ярослав Трохановскій і Павел Стефановскій. Цілый процес одзыскуваня Бурсы тырвал аж 19 років і анґажуваны были до того професийональны юристы і урядникы центрального рівня. Підписаня нотарияльного акту власности Руской Бурсы Богданом Ґамбальом як товдышнім ведучым Стоваришыня одбыло ся 9. вересня/септембра 2009 рока в Ґорлицях.
Єдночасно, од початку текучого столітя координувал вшелеякы діяня Стоваришыня, а особливо ґенеральный ремонт будинку, котрый роками оставал міцно занедбаный. Разом з Іреном Квоком, активном діячком Руской Бурсы, перешли тяжку формальну дорогу звязану з проєктами, дозволінями, а вкінци фінансуваньом. Од початку ґрантового систему редаґувал чысленны внескы на задачы, якых цілю был розвиток і охорона лемківской культуры і достоменнотсти. То медже інчыма бібліотека, осередок культуры, выдавнича діяльніст і вельо інчых.
Радийо ЛЕМ.фм
В 2010 році вышол з думком покликати до жытя перше лемківскє інтернетовє радийо, якє днес знаме під назвом ЛЕМ.фм, одкрываючы новый розділ і якіст для лемківской публицистикы і журналистикы. Од 2011 рока формує ся ґрупа, котра штоден продукує, записує, хоронит і творит лемківскій зміст. Попри радию, інтенсивні розвинул ся тіж інтернетовый порталь, музичне выдавництво і вельо інчых поєдных акций. Был шефредактором радия в роках 2011-2012 і наново од 2015 аж до смерти.
Редактор і журналиста
Паралельно з орґанізацийныма занятями, Богдан Ґамбаль вюл публицистичну діяльніст. Од початку основаня наукового журналю «Річник Руской Вурсы», реґуралярні писал науковы тексты і редаґувал розділ під назвом Документы. Публикувал тіж в «Бесіді», а пак в двотыжденнику «ННІнфоРусин» і «Голосі Русина». В радию ЛЕМ.фм редаґувал аванґардовы проґрами, м. ін. Гравце, Тыжден дозаду, Раз Два Три, Пропаґанда, провюл чысленны бесіды, інтервю і реляциі. Был тіж ґаздом штоденного проґраму нажыво Фрыштик.
Лемківскій Інститут
Попри вельох стратеґічных і візийонерскых думках, ідейом фікс Богдана Ґамбаля было покликати до жытя професийну Лемківску Інституцию Културы. По основаню підкомісиі при Спільній Комісиі Уряду та Нацийональных і Етнічных Меншын был там делеґуваный тывдышньом представничком лемківского середовиска, проф. О. Дуць-Файфер, і барз міцно заанґажувал ся в єй діяльніст. Представил м. ін. готовый, добрі передуманый проєкт такого же інституту з домінуючыма дослідничыма, выдавничыма, пропаґуючыма, едукуючыма ітд. аспектами. До шырокых консультаций в тій справі запросил вшыткы лемківскы і прицерковны орґанізациі, а інспіруваный был выключні перспективом загальнолемківского хосну. Был ініциятором Лемківского Форум, стрічы лемківской інтеліґенциі цілю сформувати стратеґічны і долгодобовы діяня, вымінити досвідчыня, опініі і погляды. Успішні зорґанізувал і провюл таку стрічу в 2012 році в Ґорлицях. В 2010 році завнескувал до одповіднього міністерсва покликати такє тіло. На жаль, доднес внесок не был розсмотреный, ґу чому гідні причынили ся конкуренцийны лемківскы і украіньскы діячы, брак єдноты в середовиску і несприятлива політична атмосфера.
Коментарі