Мышпергачы сохранили част лемківской істориі…

Кєд бы не хороненый ґатунок мышпергача, хто знат коли повело бы ся зробити ремонт даху на церкви в Лабовій і одкрыти старый лист, а в ним запискы, што тепер сут уж на вагу золота, бо бесідуют про наше давне, минуле.

Кінцьом марця завершыл ся ремонт даху в веце як 200-літнім храмі Покровы Пресвятой Богородиці в Лабовій. Повело ся вратувати місце схороніня для мышпергачів, але і част лемкіской істориі.

Церков в Лабовій од долшого часу потрібувала ремонту, єднак його кошт был за великій, жебы могла го унести римокатолицка парохія, яка адмініструє будинком. Проєкт ремонту повело ся зреализувати завдякы єдному з найменшых в Польщы ґатунків мышпергачів – підковоносови малому, котрый має своє літнє становиско на поді храму.

На ратунок мышпергачам. На ратунок памяти

І так, як подає реґіональна активістка Целіна Цемпа на сайті Товариства Любителів Лабівской Землі: «вчас робіт на головній крікви вежы нашли кавальчык прибитого цвяком паперя. Зложена на штырі картка вказала ся листом з минулого, конкретні з 1869 рока!».

Хто знат ци то не послідній момент, в котрым з того кавальця паперя дало ся іщы штоси одчытати – лист надгрызеный зубом часу заховал ся уж лем в стрямбах. Місцевій реґіоналистці повело ся го єднак місцями розчытати. «Документ прикликує бывшых парохів, шолтысів і війтів, представників знаных і значных на тамтот час родин» – подає Целіна Цемпа.

В листі написано, ремонтуют дзвінницю, котру «в цілости покрыли новом бляхом в 1869 році», а роботы вели Діонізий Малиняк і Штефан Врона з Камяной, пак Кулянда з Лабовой. Будову вюл о. Діонізий Парилович, а помагали члены церковного комітету: Михал Дудра і Пилип Кулянда. Свою участ в роботах мали тіж війт Яков Поляньскій, учытель Михал Хомик і Михал Дудра з Лабовой. Не знатя, хто є автором листу, «был ним ґмінный писатель, а може сам отец парох» – коментує Целіна Цемпа.

Духы предків

Прикликуваный тесляр Діонізий Малиняк то отец знаного священника о. Миколая Малиняка – высокоедукуваного духовного, професора семінариі, выдатного писателя (єдна з Лемківскых Творчых Осени была як раз йому посвячена). А вертаючы до Діонізия (вр. в 1808 р. в Камяній) – был то узнаный фаховец, наниманый при будовах і ремонтах церкви, прим. в 1872 році надзорувал будову церкви в Перегримці.

Яков Поляньскій (1825-1879), з церковного комітету, сын Михала і Теклі Лабівской, был з родины Поляньскых, котры по Стадніцкых были найважнійшыма земскыма маітелями в Лабовій. Михал Хомик (1823-1906) был церковным дяком, учытельом, вчыл м.ін. о. Миколая Малиняка, нич тот выіхал студиювати до Риму. На цмонтери в Лабовій заховал ся аж і його памятник з написом «заслуженый учытель». Дальше выміненый в листі Пилип Кулянда (1840-1876) походил з родины шолтысів, його женом была Юлиянна Хомик (дівка учытеля – Михала Хомика).

Як спостерігат Целіна Цемпа, ремонт з 1869 рока описаный в листі мусіл тыкати не лем дзвінниці. В грекокатолицкым шематизмі з 1879 рока подана є інформация, што церков з 1784 рока, находяча ся в селі, была одновлена, банясты голмы поркыли оцинкуваном бляхом, а звінчены были кутыма крестами. Парохом был на тамтом час о. Діонізий Парилович (1810-1877). Служыл лабівскій парохіі 36 років. Николи ся не оженил. Поховали го на місцевым цмонтери. Тым самым, котрый од парох років ремонтує ґрупа молодых і заанґажуваных волонтерів «Каменярів Кычеры» (о ремонтах писали сме од самого початку, в роках 2019, 2020, 2021 гев і гев, та в 2022).

Мідяный дах

На зламі років 2022 і 2023 выремонтували дах на лабівскій церкви. Была то о тілько нелегка задача, же дах на памятниковій церкви вінчыт аж пят баньок, а шеста, найвекша – вінчыт вежу-дзвінницю. Роботы в цілости фінансуваны были з середків Реґіональной Дирекциі Охороны Середовиска в Кракові в рамках проєтку «Хіроксеро», што занимат ся охороном загороженых ґатунків малых літаючых цицаків і іх жытлиск в Малопольщы.

Церков в Лабовій мож было влучыти в обшыр проєкту «Хіроксеро» зато, же мышпергачы нашли своє літнє схороніня на поді будинку. В рамках робіт вымінили част збутвілой конструкциі даху вєдно з вкрытьом, дах покрыли мідяном бляхом, замонтували мідяны рынны, а для мышпергачів м.ін. замонтували специяльны будкы, діры до влітуваня. Церков з выміненом бляхом гідні ся презентує, «а треба признати, што є то єден з найчастійше фотоґрафуваных обєктів Лабовой» – конклюдує Целіна Цемпа.