Номінация «Зимной войны» то тіж нобілітация «лемской» (sic!) пісні

Польскій фільм зас має шансу быти доціненым на найвысшым рівни. 22. січня/януара 2019 р. выявлены были номінациі до Оскарів – Нагорід Фільмовой Академіі, якы передаваны сут такой од девятдесятьох років для найліпшых фільмів, акторів, режысерів і інчых, котры занимают ся продукцийом новых образів. Того рока номінациі до Оскарів отримала «Зимна война», фільм в режысериі Павла Павліковского, якій, попри важній цілости, находит в собі і малый лемківскій акцент. До того же однесіня пару рядків ниже.

«Зимна война» то істория нещестливой любови. Акция веде через 40.-60. рокы ХХ ст. в Польщы, Югославіі та містах Берліні і Парижы. Головны ролі грают польскы акторы – Йоанна Куліґ і Томаш Кот. Фільм окрем інчого зосереджат ся на процесі творіня професийонального польского народного колективу Мазурек, якій має вказувати на богатство польского фольклору. Вказана є проба одраджаня ся в новій Польщы, по завершыню воєнных змагань і встановліню новых границ, родимого польского фольклору. Віктор Варскій (Томаш Кот) є композитором, якій бере участ в основаню того ансамблю. Переслуханя переходит Зуля Ліхонь (Йоанна Куліґ). Од тамтой поры дорогы двоіх люди сходят ся і розходят, згідно з правилами фільмового романсу.

«Зимна война», як фільм інчый од інчых, вказує на проблемы, якы в днешнім світі, такой во фільмах того типу, не часто істнуют. Представлены сут реалиі комуністичного террору, сопоставліня жытя в Польскій Народній Республиці з тым в західній Европі, де не было цензуры, а артиста міг свобідно творити тото, што лем хотіл. Сотвореный в образі колектив Мазурок скоро стає ся пропаґандовом тубом в руках товдышньой власти.

Єдна з першых сцен зачынат ся секвенцийом документалистів-етноґрафів, якы глядают достовірных примірів фольклору на польскых землях. В тым місци чути прекрасный лемківскій спів. Пісню «Під облачком» співат народне тріо: Юлия Дошна, Штефанія Бортничак і Штефанія Фецюх. Віктор Варскій та Ірена Бєлецка (Аґата Кулеша) захоплют ся народном творчістю, знаючы, што не єст то польска пісня, а інча – лемківска.

Як переважно в примірах хоснуваня чужымa нашых нацийональных елементів, не вшытко годно быти так як повинно. Предовшыткым болит, што професийональны фільмовці, на штаб котрых складат ся вельо консультантів, не змогли правильно написати в польскым языку придавника «лемківска – łemkowska». В кінцьовых написах наша пісня підписана была як «łemska». Дозволиме сой пояснити – ні, то не єст выняток, першый такій припадок. На жаль, того рода прикры «припадкы» дост часто являют ся в нелемківскых кругах. Старчыло лем сконсультувати.

Другій бік тіж не такій радістный. О кілько правильно підписаный был автор пісні, што тіж до той поры не все было такє очывидне, о тілько музика то як раз «лемска – łemska» народна мелодия. Припомнийме, што слова до прекрасного твору «Під облачком» написал покійный Семан Мадзелян, Лемко з Білцаревы при Ґрибові. Дакус пізнійше музичну обробку на народных мотивах зробил Маестро Лемковины, Ярослав Трохановскій, єдноселянин Мадзеляна. Як мантра вертат тото, же помияны сут, вымазуваны авторы, доптана єст авторска творчіст. Но бо хто бы сміл подумати, же серед Лемків сут дакы творці, же хтоси штоси годен задумати, написати, выдати… Преця то найчастійше лем нарід од барвного фольклору, котрый не знатя одкале ся взял, а чуєме і, што тот фольклор то вкрадены елементы од польскых Ґуралів, Словаків ци Украінців. Як мало важну беру тему однесіня в часі до сесой пісні. Лемків з гір выгнали, а ци Семан Мадзелян уж товды написал слова, того не знаме. Перелом 50. років ХХ ст. не был часом на лемківску творчу еманципацию. І зас вышло лем на піл добрі, лем на піл правдиво, на піл правильно. В припаді Мадзеляна і Трохановского не інакше быват з пісньом «В темну нічку».

Мож бы ся было іщы задумати, чом як раз мотив лемківского фольклору был схоснуваный в «Зимній войні». Но, тото не єст найосновнійше. Можеме сой заєдно так тото поясняти – кус символичні – што в єдным з інтервю Семан Мадзелян споминал, же писати зачал з причыны нещестливой любови.

Факт, што фільм на тот момент має шансу на три Оскары, спричынят, же в великым світі Голивуд годен перетиснути ся і лемківскій мотив. Тото тішит і з тым треба быти согласным. Так ци інакше, уж тепер Лемкы можут сой придати символичного малого Оскара.

В звязку з трьома номінациями режысер Павел Павліковскій має шансу на другого Оскара в своій карєрі. Першого отримал за так само чорно-білый фільм «Іда». Дальшы дві номінациі про «Зимну войну» сут в катеґориях найліпшый фільм в чужым языку та фільмовы знимкы. Особисто дал бы-м «Зимній войні» іщы четверту номінацию – за музику і прекрасный спів лемківскых жен. Окрем споминаных народных мотивів польскій номінуваный до Оскара представлят ціле богатство джазу, поезиі, культуру Франциі і другых европейскых держав початку другой половины ХХ ст.

Однесіньом до темы може быти лaвреат пятьох Оскарів в 1979 р. В культовым фільмі Майкеля Чіміно нп. «Полювач на єлені» (анґ. The Deer Hunter) вказаны сут так само лемківскы/русиньскы елементы. Зміст зосереджат ся на доли троіх камаратів русиньского походжыня, якы прожывают в кругу пенсильваньской еміґрациі. Сцены образу представляют і елементы русиньской культуры, од весіля, церковного вічнаня по спів і народны танці. Кадры зниманы были м.ін. в будинку русиньской еміґрациі Лемко Галь в Клівленд, штат Огайо. «Полювач на єлені», подібно як польска «Зимна война», тыкат проблемів, котры як раз товаришыли в часі жытелям світа. Хоц од його премєры минуло такой 40 років, проблематика є понадчасова. Фільм вказує результаты ци консеквенциі моральных выборів, воєнных злочынів, розповідат про розумліня патріотизму, ачий чысто штоденны змаганя. Америка тамтых років жыла подіями з войны в Вєтнамі, што як раз єст головном темом «Полювача на єлені».

Ци «Зимна война» переможе – дознаме ся вчас 91. церемоніі переданя Оскарів, яка одбуде ся 24. лютого/фебурара 2019 р. Має велику шансу як єден з найліпшых фільмів в польскій кінематоґрафіі остатнього двадцетлітя.